Ужгородка Валентина Семаль – чемпіонка світу з ММА

21 листопада 2019 року увійшло в історію закарпатського спорту. Саме в цей день 22-річна ужгородка тріумфувала на світовій першості зі змішаних бойових мистецтв.

Аматорський чемпіонат світу з ММА проходив у Сингапурі з 18 до 23 листопада. Збірна України, до складу якої увійшли 18 спортсменів, зуміла посісти перше загальнокомандне місце (в активі нашої команди 5 золотих, 3 срібні та 3 бронзові медалі). Приємно, що своє представництво на звітному турнірі мало й Закарпаття. У ваговій категорії до 47,6 кг виступала ужгородка Валентина Семаль. Наша спортсменка продемонструвала високий рівень майстерності, показала хорошу техніку, проявила велику жагу до перемоги й зуміла вибороти золоту медаль.

Спортом Валентина займається уже понад 11 років. За цей тривалий період вона неодноразово перемагала та ставала призеркою різних обласних, всеукраїнських і навіть міжнародних змагань. Але перемога на чемпіонаті світу – наразі найбільше досягнення дівчини.

– Як розпочинався ваш спортивний шлях і що вдалося досягти за такий тривалий період часу?

– Коли мені було одинадцять років, мама вирішила віддати мене у яку-небудь спортивну секцію. Нічим не обґрунтовуючи свій вибір, я назвала карате. Перше тренування було важким. Я дуже втомилася і думала, що більше не повернуся. Але, коли біль у м’язах минула, мені знову захотілося піти в спортивний зал. Після кількох занять я зрозуміла, що мені це подобається, і я хочу цим займатися. У той період мій тренер, Михайло Годинець, проводив заняття з кіокушинкай-карате, тож мої перші змагання були саме з цього виду спорту. Спочатку мені не дуже щастило: я була недосвідченою, чимало програвала. Але з плином часу майстерність підвищувалася і результати пішли вгору. Згодом ми перейшли у шидокан-карате. Це дало змогу виступати з різних видів бойового мистецтва: кікбоксинг, греплінг, ММА. Саме ММА мені подобається найбільше, адже тут поєднується як ударна, так і борцівська техніка. Є можливість проявити себе у всіх цих напрямках.

Найпам’ятнішими звитягами є «золото» на чемпіонаті України з ММА та «срібло» на міжнародному турнірі з шидокан-карате, який проходив у Німеччині. Цінними для мене також є медалі, що вдалося здобути на ЧУ з кіокушинкай-карате.

– Чи були такі моменти, коли говорили собі «все, з мене досить, не хочу, не буду»? Якщо так, то що, а можливо хто, вас стримував?

– Таке бувало дуже часто. Коли я починала тренуватися, то не бачила великих перспектив у майбутньому. Майже щоліта я робила перерву і на канікули їздила до бабусі на відпочинок. Це давалося взнаки, адже велика перерва – це відсутність прогресу, зниження показників. Потім я вирішила: якщо хочу чогось досягти, то повинна бути у залі постійно. І ось, коли я почала стабільно тренуватися, прийшли хороші результати. Також мене мотивували досягнення тренера та одноклубників. Дивлячись на їхні яскраві досягнення, мені також захотілося прославити наш клуб і довести собі, що я також можу.

– Коли ви дізналися, що виступите на світовій першості і як готувалися до неї?

– Дізналася за місяць до поїздки. Спочатку тренувалася в Ужгороді, а згодом, за два тижні до виїзду, всю нашу команду зібрали на тренувальний збір у с.Мигово, що в Чернівецькій області. Готувалися щодня у режимі – два тренування на день. Ми покращували витривалість, відточували техніку, удосконалювали коронні прийоми.

– Протягом підготовчого циклу, власне коли приїхали до Сингапуру, впритул до старту змагань, як оцінювали свої можливості і на які місця розраховували?

– Я була впевнена у своїх силах і налаштувалася тільки на перемогу. Я знала, що серед моїх суперниць будуть профі, однак це мене не зупиняло. Дуже вдячна мамі, котра мене добре змотивувала і допомогла правильно підійти до змагань у психологічному плані. Вселяв надію на успіх і тренер. Він запевняв мене, що я готова і в мене все вийде.

– Скільки довелося провести боїв і як можете оцінити рівень своїх суперниць?

– У категорії до 47,6 кг разом зі мною було шестеро спортсменок. Усього мені довелося провести три поєдинки. У перших двох – проти француженки та індуски – я здобула перемоги у стартових раундах. У фінальному двобої я зустрілася з росіянкою, котра свої стартові сутички також завершила достроково. Вона доволі сильна спортсменка і поєдинок обіцяв бути цікавим.

У першому раунді я поступалася, і почали з’являтися сумніви у власній перемозі. Однак у перерві я зуміла зосередитися і психологічно налаштувати себе на успіх. Я собі говорила, що ніколи не була такою близькою до тріумфу. Я розуміла, що це єдиний шанс здобути «золото». Якщо я зараз психологічно відчую себе в програвшою, то вже це не зроблю. Тому в перерві після першого раунду я зібралася, налаштувалася на перемогу і в результаті досягла свого.

– Ось настає цей момент. Ви – чемпіонка світу. Які емоції відчували в цей момент?

– Я була надзвичайно щасливою і гордою за себе. Емоції в цей момент переповнювали. Я дуже раділа як власне перемозі, так і тому, що змогла побороти себе у психологічному плані. Мені вдалося відігнати негативні думки і впевнено дійти до своєї мети.

– Що входило у чемпіонський набір? Чим вас нагороджували?

– Нагородили золотою медаллю та грамотою. Також я отримала стипендію у розмірі 4 тис. доларів. Окрім цього, на переможців чекає контракт із професійним українським промоушеном WWFC.

– Як пройшло святкування цього неймовірного тріумфу?

– Спочатку відсвяткували разом із командою. А після приїзду в Україну святкувала з хлопцем, сім’єю, а також із одноклубниками. Ділилася з ними враженнями, розповідала найцікавіші моменти.

– Для багатьох – «золото» ЧС найбільша мрія. Ваша одна із найбільших мрій здійснилася. Про що ще мріє Валентина Семаль?

– Оскільки це перемога на аматорському рівні, а не професійному, то вершина айсбергу ще не підкорена. Звичайно, це дуже хороший результат, однак значно вагомішим є тріумф на професійних турнірах. Там є можливість битися з професіоналами, здобувати пояси. Це змушує ставитися до себе більш радикально, тренуватися потужніше і цілеспрямовано йти до мети.

– Напевне, перемога на ЧС внесла корективи у ваші плани. Що далі? На яких змаганнях будете виступати і як будете до них готуватися?

– Нинішній сезон, у принципі, завершено. Новий стартуватиме вже після Нового року. Разом зі своїм тренером вважаю, що необхідно переходити у професійну лігу. Оскільки на переможців ЧС чекає контракт із WWFC, то перехід у профі – справа часу. Якщо ж ні, то спробую потрапити на чемпіонат Європи або ж світу.

– З огляду на ваші досягнення, чималий досвід, якими якостями, на вашу думку, повинен володіти спортсмен, аби досягти успіху?

– На своїх попередніх змаганнях я зрозуміла, що задля досягнення мети необхідно вірити в себе. Звичайно, дуже важливо володіти такими фізичними якостями як сила, витривалість, гнучкість, спритність, однак тільки вони не гарантують вам перемоги. Необхідно правильно налаштовувати себе як перед поєдинком, так і під час нього. Буває, коли після пропущених ударів дуже важко сконцентруватися, і в такі моменти здобуті навички можуть виявитися недостатніми для звитяги. Треба вміти змусити себе доробити справу до кінця. Якщо цього не зробити, то здобути перемогу не вдасться.

Вітаємо Валентину із неймовірним досягненням і сподіваємося, що тріумф на аматорському чемпіонаті світу – це тільки початок великої кар’єри!

Олег МИКИТА