27507
13:26 30.072020

Символічний ФК «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) на закарпатський лад

Спорт 10399

Нещодавно ФК «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) відзначив 80-річчя від дня «народження».

На знімку зверху ФК «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) зі своїм головним тренером, колишнім капітаном ФК «Динамо» (Київ), закарпатцем, ЗМС СРСР М. М. Михалиною (стоїть праворуч) у Чопі на навчально-тренувальних зборах (1971 рік).

Команда майстрів івано-франківське ФК «Прикарпаття» (ФК «Спартак», Станіслав) була створена 80 років тому (21 квітня 1940 рік). Відразу після війни тут функціонувала перша команда майстрів – це армійський футбольний колектив МБО (Міський Будинок Офіцерів). У 1950 році у його складі був і майбутній олімпійський чемпіон та ЗМС СРСР Йосип Беца з Мукачева. Спочатку був гравцем, а згодом став граючим тренером.

Прикарпатці, як і закарпатці найбільшого свого успіху добилися в історичному 1972 році. Перші стали чемпіонами України, а наші земляки – срібними призерами. Івано-франківці набрали 40 очок у сезоні-72, а ужгородці – на три менше. Однак у нас є три родзинки, що дають нам право говорити про те, що наша команда тоді була таки кращою. По-перше, «Говерла» виборола «Рубіновий кубок» (див. праворуч) по-друге, кращим бомбардиром в Україні став наш форвард Микола Русин (23 голи), який тримає у руках трофей (ліворуч – Володимир Пінковський, а праворуч – Степан Войтко) і по-третє, два календарні матчі за участю ФК «Говерла» – ФК «Спартак» І. Ф. завершилися з загальним рахунком 2:0 на нашу користь: 11-ий тур (24 квітня 1972 рік) ФК «Спартак» – ФК «Говерла» – 0:0 та 31-ий тур (24 жовтня 1972 р.) ФК «Говерла» – ФК «Спартак» – 2:0 (голи – Микола Русин та Василь Мелеш). Таки знай наших!

У 1956 році (28.08.) перечинець Юрій Головей оформив перший хет-трик в історії ФК «Прикарпаття». Це була домашня гра з грізним ФК «Харчовик» (Одеса). У його ворота господарі «відвантажили» 5 «сухих» м’ячів, три із них провів вихованець закарпатської школи футболу МС СРСР Ю. Головей.

Наступного року прикарпатці у столиці замалим не переграли у кубковому поєдинку (1/4 фіналу) московський «Спартак», у складі якого тоді було 75 відсотків членів збірної команди колишнього СРСР. Як вони до цього етапу добралися свого часу з автором матеріалу ділився мукачівец, гравець прикарпатців, МС СРСР Іван Осуський: «Першу гру ми провели у Москві з місцевим ФК «Мосбас» і виграли у господарів з рахунком 2:0. Це були зональні змагання. Наступний матч відбувся у Калінінграді. Тут ще з більшим результатом (4:1) переграли місцевий «Харчовик». Матч 1/16 фіналу провели у «рідних стінах». А приймали команду з елітного дивізіону – ФК «Крила Рад» Куйбишев. Єдиний гол у ворота гостей провів наш земляк Юрій Головей».

Кубок СРСР. 21 серпня 1957 р. (середа). 1/4 фінал

Москва. Стадіон «Динамо». 30 000 глядачів.

ФК «Спартак» (Москва) – ФК «Спартак» (Станіслав) – 4: 2 (3:1).

Судді: Лев Саркісов (Сочі), Микола Панкін та Борис Клепіков (обидва – Москва).

Склад команд: ФК «Спартак» (Москва): Валентин Івакін, Микола Тищенко, Анатолій Масльонкін, Михайло Огоньков, Олексій Парамонов, Ігор Нетто (к), Іван Мозер*, Анатолій Ісаєв, Микита Симонян, Сергій Сальников, Анатолій Ільїн.

Головний тренер – Микола Олексійович Гуляєв.

ФК «Спартак» (Станіслав): Борис Ребянський, Володимир Качур, Іван Осуський, Іван Сорокін, Анатолій Шинкаренко, Мирослав Думанський, Євген Думанський, Віктор Журавльов, Юрій Головей, Василь Чепіга, Анатолій Голощапов.

Головний тренер – Борис Васильович Смислов.

Голи: 1:0 – Ігор Нетто; 2:0 – Анатолій Ісаєв; 3:0 – Іван Мозер; 3:1 – Василь Чепіга, 4:1 – Іван Мозер, 4:2 – Анатолій Голощапов (примітка * – чорним шрифтом виділені прізвища закарпатців – Авт.).

Форвард московського «Спартака» Іван Мозер з Мукачева, який у цій принциповій кубковій грі оформив дубль, згадує: «Звичайно, що такі матчі не забуваються, хоча ми тоді грали з командою з провінційного прикарпатського міста Станіслав, який тоді мав 65 тисяч жителів. Для нас команда була «темною конячкою», хоча я був знайомий із нашими земляками, які виступали у ній – це і Юра Головей, котрий свого часу виступав за мукачівську та ужгородську команди майстрів, Іван Осуський ще три роки тому грав за московське «Динамо», Золтан Сенгетовський перед цим 5 років «віддубасив» у складі київського «Динамо», Емеріх Лаутнер з Виноградова. Словом, команда була укомплектована нарівні. Але не забуваймо, що тоді наш московський «Спартак» був «кістяком» першої та олімпійської збірних команд колишнього СРСР.

І про сам матч. У першому таймі гості чомусь грали занадто скуто, особливо в лінії нападу. Два-три гострих моменти, які їм вдалося створити, не принесли бажаного результату. Натомість ми уже на 13-ій хв. відкрили лік голам. Це постарався наш капітан Ігор Нетто, який «розмочив» результат поєдинку, забивши м’яч головою. Незабаром Ісаєв подвоїв рахунок, а потім я досить сильним ударом у верхній кут довів рахунок до розгромного —3: 0.

Ми трохи заспокоїлися і стався такий момент, коли наш центральний захисник Масльонкін виявився один перед трьома нападниками гостей. Станіслав Чепіга (№ 10), отримавши хорошу передачу від Юри Головея, пробив по воротах – 1:3.

Після перерви суперники явно набули впевненості і стали небезпечно атакувати. Але до голу не дійшло у наші ворота. Натомість я забив четвертий гол. Уже думали, що станіславці після цього забитого м’яча заспокоються і змиряться з поразкою. Але їх мій гол аж ніяк не збентежив, а навпаки вони почали організовувати одну атаку за іншою. Одна із них таки стала результативною. Постарався їх №11 (Анатолій Голощапов – Авт.) – 2:4.

А це підсумковий абзац з газетної статті:

«З цієї хвилини на полі повністю домінують українці. Москвичів буквально не можна впізнати – куди поділися їхні продумані і потужні атаки. Тепер усі їхні передачі без труднощів перехоплюються станіславцями. У нападі гостей особливо вдало грають Голощапов, Головей, Чепіга і Журавльов. Вони добре комбінують, і весь час загрожують воротам. На 82-ій хвилині м’яч після сильного удару Журавльова потрапив у стійку воріт. Через 4 хвилини Журавльов знову б’є по воротах, але Івакін встигає парирувати м’яч. Однак час спливає, а матч закінчується з рахунком 4: 2 на користь москвичів, які отримали право грати в півфіналі.

(А. Леонтьєв. «Радянський спорт» № 123 від 22.08.1957 року).

Отже, символічний склад ФК «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) (ФК «Спартак» та МБО Станіслав) на закарпатський лад (1950-1980 рр.)

Воротарі – МС СРСР Емеріх Микулець (Буштино), Золтан Мілес (Мукачево) та Олександр Ковач Ужгород); захисники – ЗМС СРСР Йосип Беца, МС СРСР І. Осуський (обидва з Мукачева), Ференц Кокольник (Виноградів), Іван Улинець (Ільниця), Олександр Пахомов (Ужгород), Степан Руснак (Великий Бичків), Гейза Голомбош (Ужгород); півзахисники – ЗМС СРСР І. Яремчук (Великий Бичків), МС СРСР Юрій Приймак (Тячів), Іван Корпонай (Ракошино), Василь Напуда (Мукачево – Кольчино), Владислав Франко (Кам’янське – рідне село автора матеріалу, Іршавщина – Авт.), Михайло Долгош (Хуст), Михайло Черепаня (Нове Давидково); нападники – МС СРСР Ю. Головей (Перечин), Емеріх Лаутнер (Виноградів), Золтан Сенгетовський, Арпад Шандор, Золтан Дьєрфі (усі троє з Ужгорода), Юрій Ціпле (Тячівщина), Артур Апіян (Буштино), Федір Ньорба (Хуст) …

Головні тренери – ЗМС СРСР М. Михалина та ЗМС СРСР й ЗТ Російської Федерації Й. Беца;

тренер воротарів – МС СРСР Е. Микулець.

На завершення хотів би від закарпатської футбольної сім’ї подякувати любителям «гри мільйонів» з Прикарпаття за те, що вони не забувають про наших колишніх класних гравців, котрі свого часу захищали кольори їхньої провідної команди. Ось і наприкінці 2019 року Еміл Микулець отримав своє місце і на стіні футбольної слави. Меморіальну дошку на честь футболіста-закарпатця (див. ліворуч) встановили на фасаді міського стадіону «Рух».

На урочистому відкритті міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків наголосив: «Ми створили спортивну алею наших славних спортсменів – це європейська традиція. У рамках програми «Івано-Франківськ – місто героїв» ми встановили меморіальну дошку нашому колишньому славному голкіперу та дитячому тренеру Емілю Микульцю. Це вже третій наш герой з Прикарпатського обласного центру. Ми продовжимо цю потрібну й благородну справу. Наших героїв повинно знати нинішнє покоління, – резюмував міський голова Івано-Франківська.

Підготував матеріал голова обласного осередку

Асоціації спортивних журналістів України Василь ГАДЖЕГА

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах