Підсумки чемпіонату Закарпаття з футболу 2025

Чемпіонат Закарпаття з футболу-2025 уперше, принаймні за останній час, пройшов за новою схемою. Фактично він став об’єднанням попередніх чемпіонату та першості області. Звісно, не від хорошого життя в умовах воєнного стану. Адже навіть у результаті «злиття» ми отримали для змагань тільки 11 команд. До непарної кількості додалося ще й суперництво в групах. А це ще більше подрібнило турнір.

А загалом 5 матчів на тиждень – доволі скромний здобуток. Це притому, що у більшості колективів і так були проблеми з комплектуванням. Не вдалося вирішити й ряд інших питань, зокрема, із нестачею арбітрів, розвитком інфраструктури. Вищесказане слід віднести до недоліків минулого сезону. Але ще раз потрібно наголосити: у країні війна. І як би сутужно не було, усі основні турніри краю вдалося провести, зокрема й чемпіонат. Як же в ньому грали команди?

«Севлюш» (Виноградів). Фактично єдиний колектив, який уникнув кадрових потрясінь. Більше того, разом із досвідченими виконавцями залучав молодь і за в цілому чудової зіграності колективу досягнув стовідсоткового результату: 8 перемог із восьми в груповому раунді, 10 виграшів із 10 в чемпіонській гонці й заслужене перше місце.

«Зірка-SPAR» (Лінці Середнянської селищної ради). Команда фактично досягнула свого максимуму. Уперше ставши учасником чемпіонату, зуміла виграти конкуренцію в «Медеї – Невицького замку», хоч після групового етапу й поступалася їй трьома очками. Зважаючи на проблеми зі складом, срібний призер усе ж досягнув свого. Як не парадоксально, але навіть із негативною різницею м’ячів. Отож у цілому виступ колективу слід справді вважати вдалим, хоч зіркові в чемпіонській групі виграли стільки ж матчів, скільки й програли.

«Медея – Невицький замок» (Оноківська ТГ). Команда вдалася до експерименту: виступила одразу в кількох відповідальних турнірах, зокрема і на всеукраїнському рівні. Це десь теж далося взнаки через насичений графік матчів. І якщо у Західній зоні замкові посіли перше місце, утричі більше вигравши матчів ніж програвши, то вже в чемпіонському поході медейцям забракло сил. Зрештою, вікторії вдалося розділити з поразками порівну, як і, до речі, на «нуль» вийшла різниця м’ячів, та все ж у суперництві за «срібло» довелося хай одним очком, але поступитися спарівцям. Мовиться не стільки про невдалий виступ, скільки про складний загалом сезон для бронзового призера. Утім, «Медея» місце в першій трійці зберегла.

«Лінці–Зірка» (Середнянська ТГ). Самобутня команда, яка не має великої фінансової подушки, теж уперше спробувала себе у найвищому футбольному дивізіоні краю. І добре себе зарекомендувала. Значною мірою завдяки приходу в колектив В’ячеслава Пінковського. Хоч його пізніше й призвали до лав Збройних Сил, та все ж «Лінці», маючи велику любов до футболу, продемонстрували це на полі. У результаті фінішували третіми в групі й четвертими в чемпіонській групі. Дещо завелика дисбалансна різниця м’ячів (-6), однак відставання порівняно з бронзовим призером склало тільки одне очко.

«Вишково». Клуб доволі стабільно виступив. Значною мірою тому, що за складних умов удалося вирішити питання з футбольними кадрами та запросити Івана Білака на тренерську посаду. Упевнене третє місце в Східній зоні, відповідно потрапляння до чемпіонської групи, де колектив із Хустщини теж продемонстрував відносну стабільність: 3 виграші, 2 нічиї за 5 поразок та різниці м’ячів -4. Так, була поразка від спарівців 0:3 на виїзді, але й був реванш 6:3 вдома. У цілому достойний виступ: без зривів, потрясінь.

«Бужора» (Іршава). У чемпіонській групі команда з міста над Іршавкою фінішувала останньою, та показала добротну гру. У результаті із 5 програних матчів лише один був із різницею в три м’ячі. Три зустрічі завершилися поразкою тільки в один м’яч. І якби в бужорців був більшим кадровий резерв футболістів, то й результати вийшли б кращими. Усе ж завдання-мінімум команда виконала: вийшла з групи.

Що ж до інших представників чемпіонату, то в Західній зоні непоганий футбол демонстрували «Сокіл» (Холмківська ТГ) і «Мукачево», відставши менш ніж на виграш до прохідного третього місця. Десь, очевидно, забракло й фарту. А ось «Лідер», хоч певним чином підсилився, проте все ж фінішував у групі останнім. Утім, у більшості поєдинків сторожницький клуб демонстрував конкурентоспроможний футбол, поступившись із різницею в три та більше м’ячів тільки в чотирьох зустрічах.

У Східній же групі «Зірка» (Онок) та «Берегвідейк» (Берегово) помітно відстали від конкурентів, здобувши відповідно тільки дві та одну перемоги, до того ж із помітною від’ємною різницею м’ячів – відповідно -33 і -15.

Але знову не слід забувати: у країні йде війна. Тому за таких обставин важливі не стільки перемоги, скільки елементарне збереження команд. І добре, що про них подбали в Берегівському, Хустському, Ужгородському районі, Мукачеві, хай би як вони посередньо виступали. Тому що зберегли не просто клуби, а фундамент, на якому потім можна вибудовувати й серйозніші спортивні амбіції. І значно важче діяти, коли потрібно все починати із самого початку або ж відроджувати навіть після кілька річної перерви.

Підсумовуючи сказане, усе ж відзначу ще раз: чемпіонат в умовах війни провели. Він наче той корабель серед рифів: плив обережно, але гавані дістався. Це головне. Дасть Бог, новий сезон розпочнемо за справедливого миру. Якщо ж війна затягнеться, то нам не звикати: приймемо ще один виклик. Але футбол мусимо зберегти. Адже мова не лише про розвиток основного виду спорту в області. Мова про значно більше: яскраву історію, самобутні традиції, піклування про молоде покоління, щоб воно зростало здоровим. Тож із надією дивімося в 2026 рік…

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ