ФК «Ужгород»: місцеві кадри та поступове зростання

Головний тренер команди ФК «Ужгород» Мирослав Бабяк познайомив любителів футболу зі своєю командою та розповів про її цілі й завдання.

Закарпаття футбольне дало Україні величезну кількість талантів, однак на певний час залишилося без представництва на всеукраїнському рівні. Нині ж область повернула свої позиції – на професіональному рівні виступає ФК «Минай», який минулого сезону вдало відіграв у чемпіонаті ААФУ, а на аматорському рівні дебютує ФК «Ужгород», повідомляє ААФУ.

Саме із головним тренером клубу з обласного центру ми й поспілкувалися у паузі між турами чемпіонату. Мирослав Бабяк розповів про цілі, завдання та філософію ФК «Ужгород».

– Мирослав Юрійович, розкажіть про ваш клуб. Які його завдання на дальню перспективу та на цей стартовий сезон у аматорському футболі?

– Команда на даний момент займає третє місце в обласному чемпіонаті. Завдання на область – бути в трійці, але ми, звісно, завжди ставимо максимальні завдання. На чемпіонат України серед аматорів ми заявилися вперше, тому ставимося до дебюту реалістично – треба обкатати молодь. У нас всі гравці ужгородські, жодного приїжджого немає. Само собою, це соціальний проект – і велика підмога нашому місцевому футболу. До того ж, є й свої матеріальні переваги. Не треба нікому знімати квартиру, як у інших командах. Поки завдання, як кажуть, «шишки набити», а вже потім будемо вирішувати більш серйозні. Є плани вийти в Другу лігу, але це вже потім – треба ще серйозно попрацювати.

– Розкажіть, як довго нинішній основний склад працює разом? Тобто, основа будувалася з 2015 року, коли колектив був заснований?

– Ні, у нас зараз зовсім інша команда. Жодного чоловіка нема з того «золотого», як кажуть, складу. Половина вже грає за «Минай» у Другій лізі, десь когось ми знайшли на молодіжних турнірах. Словом, за цей час ФК «Ужгород» оновився, омолодився і я працюю вже з іншими кадрами.

– Говорячи про це сусідство з клубом «Минай», який який грав у плей-офф чемпіонату України серед аматорів, дебютував у Другій лізі, хто вони для вас? Конкуренти, зразок для наслідування чи просто сусіди?

– Скоріше за все, зразок для наслідування. Вони – молодці. І стадіон новий побудували, і дитячо-юнацьку школу засновують – вже і дітки туди пішли. Ми маємо брати з них приклад.

– Ну а як відбувається розвиток футболу в обласному центрі? Ваша команда – це конкретно «обойма» футболістів, чи ви – вершина піраміди, в якій, можливо, є і юнацький, і ветеранський спорт?

– Так, у нас дійсно є ветеранський спорт, команда грає в категорії «40+». Співпрацюємо з обласним СДЮШОР: до нас прийшли пару хлопчиків 2001 року народження. Хочеться, щоб була система футболу, яка б давала результат.

– Дуже давно в самому місті Ужгород не було великого футболу. Єдиний матч великого масштабу – це, напевно, ветеранська зустріч до ювілею першого матчу в історії збірної України з Угорщиною. А так, місто, напевно, вже затужило за футболом. Як у вас з глядацьким інтересом?

– Зараз на стадіоні «Авангард», де відбувався цей історичний поєдинок, іде повна реконструкція основного поля. Його зняли та вкладають дренажну систему. Газон буде нового зразка. Та ще буде поле зі штучним покриттям. Тобто, стадіон повністю переробляють. Та й у нас, до речі, один із найкращих стадіонів – маю на увазі «Автомобіліст».

– Ми знаємо, що по всій Україні багато вихованців закарпатського футболу. Багато хто з них грає в зарубіжних чемпіонатах. Чи є філософія на залучення цих футболістів, яких доля розкинула по інших містах?

– На даний момент працюємо з тим составом, що мали і на область. Думаємо, що будемо залучати молодь, тому що в нашому бюджеті немає завищених зарплат. Але загалом наша сфера інтересу – це місцеві футболісти, тому, звісно, стежимо за всіма.

– Напевно, ви стежили за змаганнями Асоціації аматорського футболу минулого сезону. Які ваші враження? Наскільки це сильні змагання і чи можна їх порівнювати з тими часами, коли, скажімо, ви на такому рівні грали за Миронівку або за Хуст?

– Навіть не знаю. Коли я грав – то і «побілок» ще не було. Зараз у роздягальнях всі з «побілками» – у молоді трошки інші поняття. Знаю, що «Рочин» (Соснівка) – дуже солідна команда. Є ще пара команд дуже хорошого рівня. Звичайно, не можна зрівнювати з нашим обласним чемпіонатом – клас набагато вищий. Раді, що вийшли на такий рівень, будемо старатися відповідати його статусу.

– Знаю, що багато років ви виступали на хорошому рівні в Угорщині. Якщо порівнювати український та угорський футбол, у чому нам у них можна повчитися?

– Зараз по всій Угорщині розвинута інфраструктура. В дитячій розвиток вкладають мільйони: повністю нові стадіони, залучають іспанських спеціалістів. «Кішварда», яка хоче співпрацювати з нашою академією, побудувала стадіон, спортзали, академію з «нуля», гуртожитки. Сам футбол, перша п’ятірка чемпіонату, у нас набагато сильніша ніж їхня…

– Але як довго це протримається, якщо в них такі інвестиції, а в нас – нічого?

– Так, про це і хочу сказати: у недалекому майбутньому цей розвиток позначиться. Там у кожному дитячому садочку є штучне покриття 40х20. Нам такого зовсім не вистачає.

– У будь-якому випадку, поява «Миная» та вашої команди – це довгоочікувана подія для всієї області, тому що довго були відрізані від великого футболу.

– У першу чергу, коли ми зустрічались із президентом, він казав, що в нас не було футболу, тому ми почнемо з аматорів. Вболівальники дуже скучали за футболом, і у нас тут тепер, як кажуть, «бум». Думаю, що ми на правильному шляху.

– Які контрольні матчі ви встигли провести в літнє міжсезоння? Хто пішов, хто прийшов?

– Ми зустрілися та почали підготовку 24 липня. Був лише контрольний матч з МФА Мункач. Ми обіграли їх – 6:0. Три голи забив Сергій Машталір, два – Артур Пулкіш, який приїхав із Угорщини і перебував на перегляді, один – Антон Предчук. Новачок перед стартом чемпіонату був лише один – Кемень Габор, який повернувся з угорської «Торби».