21-річний закарпатець, Артур Сабадош – срібний призер чемпіонату Європи з футболу

Футбол, звичайно, гра, але така гра, яка не терпить,

коли до неї ставляться, як до розваги.

В. Лобановський

У кожної людини є свої захоплення. Хтось любить малювати, хтось – читати книжки, а хтось – грати у футбол. Саме з дитячого захоплення цією грою і розпочався шлях у великий спорт простого сільського хлопця із Стеблівки Хустського району Артура Сабадоша, який сьогодні є триразовим чемпіоном України з футболу серед гравців з вадами слуху. А нещодавно юнак повернувся зі Швеції, де відбувся ІІ молодіжний чемпіонат Європи U-21 з футболу серед спортсменів з вадами слуху, у якому 8 кращих європейських команд виборювали звання найсильнішої. Збірна України, у складі якої був і Артур, завоювала срібні нагороди, програвши по ходу змагань тільки у фінальному поєдинку збірній Туреччини з рахунком 0:4.

А почалося все ще в шкільні роки. Уже тоді для маленького хлопчика улюбленою справою після уроків стало поганяти м’яча з друзями на невеличкому стадіоні, який облаштував дідусь Іван Король. Відтоді Артур не розлучається з цим спортом.

– Здібності до гри у футбол Артур виявив ще в п`ятому класі, – розповідає вчитель фізичного виховання Стеблівської ЗОШ І-ІІІ ст. Василь Лукач, який став одним із перших наставників юного футболіста. – Я відразу помітив його зацікавленість цим спортом, і не тільки зацікавленість, а й виявив у нього неабиякі здібності до цієї гри мільйонів. Мене захоплювала наполегливість юнака, його прагнення досягти висот у цьому виді спорту.

Саме з 5-го класу хлопець почав виступати у складі шкільної команди на таких популярних змаганнях як турнір з футболу на призи клубу “Шкіряний мяч”. Брав участь і в футбольному турнірі на приз братів Філаків. І вже тоді юний стеблівець демонстрував чудову гру та наполегливість у досягненні хороших результатів. На одному з таких змагань його і помітив тренер вишківської команди Юлій Варга, який запросив Артура тренуватися разом з вишківськими юними футболістами. З 8-го класу юнак почав двічі на тиждень їздити на тренування у Вишково, за команду цього селища і виступав до 10-го класу. Спочатку у складі юнацької команди, а потім і дорослої. Неодноразово брав участь в обласних чемпіонатах. Так, у 2012 році збірна команда Закарпатської області виступала у фінальних змаганнях ХІХ Всеукраїнської спартакіади “Повір у себе” у м.Євпаторії. У складі нашої футбольної команди спортсменів з вадами слуху був і Артур, який за результатами зіграних матчів тоді став кращим гравцем. На той час хлопець був учнем Ужгородської спеціальної ЗОШ-інтернату І–ІІІ ст. Відрадно, що вихованці цієї школи вперше за всі роки існування навчального закладу завоювали золоті медалі. Велика заслуга в цьому була їхніх тренерів Юрія Шимона та Андрія Чегіля.

Згодом юнак виступав за полтавську збірну. І саме команда, у якій грав Артур, двічі ставала переможцем чемпіонату України з футболу серед спортсменів з вадами слуху – у Полтаві (2015 р.) та у Кропивницькому (2016 р.).

У 2016 р. стеблівець входив до складу збірної України, яка виступала на чемпіонаті Європи, що проходив у Польщі. У 2017 р. за результатами зіграних ігор юнак був включений до складу збірної України, яка виступала у Туреччині на чемпіонаті Європи. Однак з об`єктивних причин не зміг взяти участь. І ось цього року він разом з іншими гравцями збірної України з футболу серед глухих спортсменів зайняли друге місце на чемпіонаті Європи U21, поступившись у фіналі збірній Туреччини.

– Футбол – дуже цікава гра. Вона розвиває швидкість, кмітливість, точність реакції, витривалість, – ділиться Артур, який зараз є триразовим чемпіоном України. – Оскільки ж футбол є командною грою, тому він також розвиває згуртованість та командний дух. Я задоволений, що обрав саме цей вид спорту, й анітрохи про це не жалкую! А ще я хочу подякувати тим, хто допоміг мені стати тим, ким я є зараз, хто вірив в мене і переконував ніколи не пасувати перед невдачами. Передусім своєму дідусю Івану Королю, який з раннього дитинства підтримував усі мої старання та прагнення. А ще своєму вчителю фізичного виховання Василю Лукачу, тренеру Юлію Варзі, начальнику регіонального центру фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” Андрію Чегілю, які допомогли мені досягти цих висот.

А нам залишається щиро побажати талановитому футболісту не зупинятись на досягнутому та надалі приносити радість перемоги своїм уболівальникам. Так тримати!

Богдана КЛЕКНЕР