В Ужгороді провели цікавий шаховий турнір

Ім’я ужгородського шахіста-першорозрядника Івана Сегляника добре відоме в шахових колах нашого краю. Він не є фаворитом престижних змагань або відомим шаховим тренером чи пропагандистом давньої гри, ніколи не вигравав турнірних призів і взагалі людина скромна та непублічна. Іван Федорович обрав для себе іншу іпостась.

Уродженець Міжгірщини в молоді роки жив і працював у Великому Березному, зі своїми земляками-шахістами часто брав участь у районних та обласних змаганнях. На початку нульових виїхав у Чехію, де проробив понад 10 років. Жив також в Австрії та Словаччині. Навіть нелегкі трудові будні не завадили завзятому любителю давньої гри брати участь у чеських шахових турнірах. У 2012 році Іван Федорович повернувся в рідні краї й оселився в обласному центрі. У кінці листопада 2016-го шаховий ветеран відсвяткував 70-річний ювілей і з цієї нагоди запропонував керівникам міської федерації провести рапід-турнір, на якому виступив одночасно організатором і спонсором. Обов’язковою умовою заходу стало те, що кожен учасник, незалежно від результату, мав дістати грошову винагороду. Змагання отримало назву «Посиденьки з Іваном Сегляником», оскільки, крім турніру, були проведені конкурс розв’язання шахових задач та вікторина.

Турнір пройшов чудово, і, здавалося, на цьому можна було поставити крапку. Але минулого року Іван Федорович знову виявив бажання провести подібний захід. Оскільки ювілей уже став набуттям історії, я спитав, для чого йому це треба, адже до багатіїв нібито не належить… Відповідь ветерана мене збентежила: «Так, я людина зі середніми статками. Але я і мої шахові друзі десятки років граємо в турнірах і майже ніколи нічого не вигравали. От я і хочу, щоб вони отримали приз не за високий результат, а за щиру відданість шахам!» Що ж, як кажуть у нас на Закарпатті, калап долу!

Не вгомонився Іван Федорович і цього року, взявши на себе організаційні та спонсорські витрати з проведення вже третього турніру поспіль, який отримав назву «Кубок Сегляника». Змагання відбулися 2 грудня в Ужгороді. Зібралася солідна шахова компанія – 38 гравців, серед яких майстер ФІДЕ та 14 кандидатів у майстри. Грали за регламентом швидких шахів (по 10 хвилин) у 9 турів.

Нелегку та тривалу турнірну дистанцію найуспішніше подолали мукачівець Василь Гуйван та ужгородець Юрій Ісак. Обидва фаворити втратили лише по одному очку і з 8 балами пересікли фінішну пряму. Кращий коефіцієнт виявився в мукачівця, тож він і став переможцем, отримавши з рук Івана Сегляника перший приз і шаховий кубок-красень. Чисте третє місце із 7 очками дісталося іншому фавориту – Михайлу Балозі.

Запеклою виявилася конкуренція й серед ветеранів, старших за 60 років. Трійцю найсильніших тут склали Степан Стерчо, Геннадій Дробишев та Володимир Рижонков. В окремих номінаціях грошові призи дісталися всім жінкам, представникам «Інваспорту», найстаршому та наймолодшому учасникам. Але це ще не все. Згідно з рішенням ініціатора турніру, фінансові призи отримав буквально кожен гравець відповідно до кількості набраних очок. Тож ніхто не залишився без нагород.

Завдячуючи толерантності учасників і компетенції суддів та організаторів, змагання пройшли в надзвичайно коректній і дружній атмосфері. На урочистому закритті турніру всі шахісти щиро подякували пану Сеглянику за чудове спортивне свято й попросили його зробити Кубок традиційним. Сподіваємося, Івану Федоровичу це до снаги…

Аркадій ВОРОВИЧ