Ференц Сабо – видатний закарпатський лучник. ФОТО

Стрільба з лука завжди була одним із елітних та престижних видів спорту, який дуже популярний у США, країнах Європи та Азії. У нас нині не особливо культивується, але Міжнародна федерація стрільби з лука (FITA) була створена саме у Львові в 1931 році, тоді ж відбулися перший чемпіонат світу і чемпіонат Європи. Пізніше, за часів СРСР, цей вид спорту був відроджений в Україні, і наша збірна стала найсильнішою, а тренери та зброярі кращими в Союзі.

У зв’язку з цим хочеться згадати нашого земляка, ужгородця Ференца Сабо, оскільки 14 грудня виповнилося 30 років від дня його смерті. Він навчався в першого покоління українських лучників і був вихованцем відомого Георгія Гордієнка, творця першого в СРСР серійного склопластикового лука «ГАЛС». Доля розпорядилася так, що життя, досягнення та успіхи Ференца Сабо пов’язані не стільки з рідним краєм, скільки із сонячною Вірменією. Саме там виявилася його справжня любов до стрільби з лука і саме там завдяки своїй майстерності він зробив істотний внесок в історію розвитку спорту, здобувши собі славу та істинне визнання.

Наша довідка. Ференц Сабо народився 14 липня 1944 року в Ужгороді.

У 1950–1960 роках навчався в Ужгородській школі № 1 ім. Т.Шевченка, а в 63-му закінчив Львівське технічне училище зв’язку.

У 1964–1967 роках проходив військову службу в спортроті ЦСКА у Львові. Вихованець збірної команди Прикарпатського військового округу, учень Г.Гордієнка. У 1966 році став чемпіоном Збройних сил СРСР, у зв’язку з чим занесений до Книги пошани спортивного батальйону ПрикВО. Відтак отримує звання майстра спорту, стає чемпіоном області, чемпіоном УРСР, а потiм срібним призером чемпіонату СРСР.

Протягом 1968–1971 років працює тренером в Ужгороді в спортивному товаристві «Авангард», популяризуючи серед молоді стрільбу з лука. Його першими вихованцями стали Федір Козар, Катерина Радецька, Йосиф Товт, Марія Крічфалуший, Йосиф Антонієв, Єва Катлович, Михайло та Марія Іванчо (нині відома сім’я закарпатських художників) та ін.

У 1969 році отримує звання судді республіканської категорії.

У 1970-му в столиці Вірменської РСР проводився відкритий республіканський чемпіонат зі стрільби з лука. Після закінчення змагань приймаюча сторона запропонувала Ференцу Сабо переїхати з Ужгорода в Єреван і взяти на себе обов’язки старшого тренера збірної Вірменії зі стрільби з лука. Будучи на той момент чемпіоном Збройних сил СРСР, чемпіоном України, срібним призером СРСР, Ференц, звичайно, зауважив, що вірменські лучники потребують хорошого фахівця, але… він тільки-но одружився, і переїзд не входив до його найближчих планів на майбутнє. Тож повернувся додому, але думки про відкриті перспективи не покидали його. Тому в 1972 році разом із молодою дружиною вирушив підкорювати нові вершини.

1968 рік. Ужгород. Зліва направо: Мігаль Іванчо (відомий закарпатський художник), Єва Сабо (дружина Ференца), Ференц Сабо

Приїхавши в Єреван, Ференц Сабо відразу з ентузіазмом узявся за роботу. Він керував збірною республіки, став засновником і старшим тренером Єреванської спортивної школи зі стрільби з лука і хокею на траві, завдяки його особистій ініціативі були засновані міжнародні змагання «Стріла Айка» та «Угорщина Вірменія». Вихованці Ференца Сабо увійшли до республіканської збірної, стали чемпіонами СРСР, призерами та рекордсменами, а деякі також тренерами. За 16 років роботи у Вірменії він підготував таких майстрів спорту, як Арам Тонян, Алвард Акопян, Анаіт Акопян, брати Едвард і Арташес Адамян, Хачик Мартиросян, Марині Сайіян та ін.

Крім тренерської роботи, Ференц Сабо не забував і про свою радіотехнічну освіту, завдяки чому зміг придумати й створити спеціальне електронне табло, яке в 1980 році було використане для проведення змагань зі стрільби з лука на ХХІІ Олімпійських іграх у Москві. Окрім цього, під час міжнародних змагань, будучи угорцем за національністю, він із задоволенням брав на себе роль гіда-перекладача для угорських спортсменів і допомагав вірменським колегам демонструвати іноземним делегаціям кавказьку гостинність.

У 1978 році нагороджений дипломом за відмінне суддівство на всесоюзних змаганнях і в складі збірної СРСР як арбітр їде на чемпіонат Європи зі стрільби із лука у Великобританію.

У 1979-му нагороджений дипломом переможця Всесоюзного конкурсу спортивних суддів «Олімпійський арбітр», у 1980  році входить до складу суддів ХХІІ Олімпійських ігор та отримує звання судді всесоюзної категорії.

Став засновником міжнародних змагань «Стріла Айка» й «Вірменія Угорщина», а також одним із організаторів чемпіонатів «Весняні стріли» та щорічних зборів і спартакіад для лучників в Ужгороді.

Життя Ференца Сабо було недовгим, але настільки плідним і значимим, що Єреванський спорткомітет заснував щорічну республіканську першість, присвячену його пам’яті.

Похований в Ужгороді, на землі своїх предків.

«Карпатський об’єктив»