У «Домі Габсбургів» стартував чемпіонату Європи з гірського бігу. ФОТО,ВІДЕО

Змагання проходили у північній Італії в містечку Арко – знаному курорті, що відомий як “Дім Габсбургів”. Тут знаходилася зимова резиденція австрійських імператорів. Й зараз місто сприймається як пишний парк з елегантними віллами і красивими палацами. Гоночна траса в Арко є унікальною. Старт і фініш розташовані у самому центрі курорту. Стартувавши, ми бігли звивистими вуличками середньовічних кварталів. Потім, незліченими кам’яними сходами, серпантинами стежок забігали у старовинну фортецю, що підноситься на стрімкій скелі висотою майже 200 м. І завершальний довгий політ крутих дерев’яних ступенів на башту… Та в замку гонка не закінчувалася. Після шаленого спуску стежкою через соснові і оливкові гаї та ковзкою, після дощу, бруківкою вузеньких вулиць, дистанція розверталася на бульварі Магнолій й знов вела у гори. Дівчата долали одне таке чотирикілометрове коло, чоловіки вибігали до замку тричі. Загальний набір висоти на чоловічій дистанції перевищував 900 метрів. Ми знали, що буде складно, але щоби настільки… Тепер зрозуміло, чому після переглядання рекламного ролику від участі у змаганнях відмовилися декілька відомих постатей світового гірського бігу. Думаю, вони з жахом оцінили ці стрімкі спуски і віражі: тут було майже як на гірськолижній трасі, тільки падати доводилося не у м’який сніг… А травми від падінь в Арко могли поставити під загрозу їх участь у світовому чемпіонаті, що проходитиме у Болгарії у вересні.

Жоден з членів української збірної не мав досвіду таких “гірсько-міських” пробігів. Щоби тут досягти успіху необхідно тренуватись у подібних умовах протягом декількох місяців. На відміну від Італії, де старти з гірського бігу на будь-який смак відбуваються мало не щодня, в Україні подібні змагання бувають не часто. У березні спільно з ГО “Молодіжні ініціативи Закарпаття” (голова Денис Соболь) ми організовували Мукачівський вертикальний забіг протяжністю 1 кілометр (78 м в гору), наприкінці травня у Славському проходив чемпіонат України (вгору-вниз), де чоловіки бігли 12 км. 5 червня ми брали участь у забігу на Говерлу – цікавому польсько-українському заході, організованому в рамках міжнародного проекту „Elbrus Zatorska 2016”. Тут мені вдалося встановити рекордний час: подолав вісім кілометрів з Козьмещика до вершини з набором висоти у 1200 метрів за 58 хвилин і 25 секунд. У червні ще бігли в Мукачеві “Паланкову милю” з фінішем у Замку. Також стартував ще у кількох обласних змаганнях зі спортивного орієнтування та у травні – на командному чемпіонаті України, що проходив на Рахівщині. Ось тут був справжній гірський біг: по бездоріжжю, хащі, скелям…

До змагань переважно готуємось тренуючись в лісі на горі Жорнина в Мукачеві. Так як чемпіонат у Італії проводився за формулою вверх-вниз, то у тренування включалися не лише забігання, але й збігання з гори. Другого, як виявилось, було замало – не вистачало швидкості на спусках.

Наша поїздка на чемпіонат Європи відбулася завдяки підтримці “Ради спортивних товариств Мукачева”, яку очолює Сергій Кучинка. До Італії добралися не без пригод: мікроавтобус, який орендувала федерація легкої атлетики, в дорозі декілька разів ламався, та ще й у Австрії водій заблукав… Тож приїхали на добу пізніше, ніж розраховували. На чемпіонаті, зазівавшись на старті, я пропустив перед першим підйомом дуже багато спортсменів вперед, а підйом був дуже вузьким й по сходам, через натовп – й не проштовхнутися. Потім намагався надолужити втрачене, і щось вдалось, але не стільки, як повинен був.

Після чемпіонату ми вирішили залишитися в Італії ще на тиждень, щоби прийняти участь у престижному вертикальному забігу. Свою допомогу запропонував наш земляк, вихованець Мукачівського клубу спортивного орієнтування “Товариш”, майстер спорту України Сергій Мухідінов. Сергій вже давно працює в цій країні топ-менеджером у фірмі, що є світовим лідером у своїй галузі, багато часу проводить у відрядженнях по всьому світу, але у вільний час не пориває й зі спортом. В Італії на змаганнях з гірського бігу виступає за відому команду “Альдо Моро Палюцца”. Треба сказати, що змагання, професійні і аматорські, по всій країні тут відбуваються мало не щодня, правда, у робочі дня вони розпочинаються, як правило, вже ввечері – після 19-ї. Тож під час цього імпровізованого тренувального збору я, незважаючи на кріпатуру після чемпіонату Європи, стартував на змаганнях чотири рази.

Вже у понеділок ми бігли в естафеті “Corri con noi”, що проходила у Кастіонс-ді-Страда. Етапи були короткими, по 2850 м кожний, всі з твердим покриттям. Першим в нашій команді біг Перуцо Фульвіо, я стартував другим, а Сергій Мухідінов – третім. У підсумку наше українсько-італійське тріо зайняло друге місце серед 48 команд.

У середу Сергій запросив нас на гірське тренування до Альп, де я вперше у житті забігав на гору вищу за нашу Говерлу – на 2215 метрів!

Наступного дня у Бразакко ми стартували у незвичній естафеті ”Staffetta del Gruagno”: четверо спортсменів з кожної команди по черзі на протязі однієї години пробігають дистанцію довжиною тисяча триста метрів. Надзвичайно цікава але й важка траса з вибіганням на замкову гору по стрімкому схилу, з крутими поворотами, камінням… І ось на останній етап (для мене він був вже четвертим) я вибігаю одночасно з дуже сильним італійцем й у нас йде жорстка боротьба за третє місце, але втома після гір дала про себе знати і я фінішував четвертим. Але й уболівальники, й партнери по команді так раділи цьому результату, ніби саме ми стали переможцями! Італійці дуже емоційний і позитивний народ.

У п’ятницю в “Staffetta Sportiamo”, що проходила у Лавцакко, кожен етап вже був довжиною 3300 метрів. Перший склад “Альдо Моро”, за який виступав Сергій Мухідінов, тут серед 24 команд зайняв п’яте місце, а я виступав у складі другої команди клубу і наш результат був сьомим (я на першому етапі прибіг другим, поступившись лідеру 2 секундами).

І ось у неділю відбувся найголовніший старт наших з Наталією імпровізованих тренувальних зборів в Італії: міжнародні змагання з гірського бігу “Val Resia Vertical Kilometer”. Дистанція чотири з половиною кілометри, набір висоти 1000 метрів. Старт з головної площі містечка Столвіцца, розташованого на висоті 650 метрів, фініш на горі заввишки 1650 м. Стартувало майже 150 спортсменів, що, враховуючи важкість траси та вузькість альпійських троп, чимало. Зі старту зразу всі рвонули та майже одразу сформувалася сильна група з 10 чоловік. На другому кілометрі мене як “відрубало”: раптом пропали всі сили і з третьої позиції я перемістився аж на восьму. Не дивно, напевно далися взнаки всі ті старти, тренування та чемпіонат Європи. Але, зібравшись, я почав боротись сам з собою, і відіграв дві позиції, прибігши на фініш шостим. До призової десятки увійшли крім мене шестеро словенців, два італійця і австрієць.

Що ж, наші збори в Італії були дуже продуктивними. Сергій Мухідінов дав чимало корисних порад щодо того як правильно і швидко збігати з гір, адже він є одним з найсильніших в Італії у цьому компоненті гірського бігу. Його клуб “Альдо Моро” вже декілька років виграє естафети, дистанція яких складається з трьох етапів: перший спортсмен забігає на гору, другий долає свій відрізок зверху, а третій фінішує по важким схилам Альп саме вниз. Тож Сергій на спусках обганяє не лише сильних кенійців, але й братів Дематейз – одних з найсильніших у світі, багаторазових переможців і призерів світових та європейських чемпіонатів. Тож, думаю, з таким наставником і я буду вимушений бігти швидше згори.

Тепер ми розраховуємо на гарний результат на чемпіонаті України з бігу вгору, що проходитиме 30 липня. Спортсмени забігатимуть на Говерлу з бази Заросляк, що неподалік Ворохти.