Анатолій Коломоєць: «Батьки не хочуть відпускати своїх дітей на стадіон, де немає води та тепла»

Віце-президент Федерації легкої атлетики Закарпаття Анатолій Коломоєць розповів «Карпатському об’єктиву» про стан та розвиток цього виду спорту в області.

– Розкажіть про найбільші досягнення закарпатських легкоатлетів?

– Минулого року Роман Романенко став бронзовим призером Кубка Європи з бігу на 10 км, володарем Кубку України у півмарафоні та виконав олімпійський норматив у марафоні на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро, Олеся Дідоводюк на командному чемпіонаті України перемогла у бігу на 1 500м, мукачівець Ігор Пузанов виконав норматив майстра спорту України міжнародного класу, цього року взяв участь у чемпіонаті світу зі спортивної ходьби. Нещодавно ужгородка Дарія Новікова перемогла на ЧУ серед юніорів у стрибках у довжину, тячівець Андрій Гусар у потрійному стрибку став другим, Сергій Расчупкін – другий на ЧУ з гірського бігу, Роман Гаврилюк – чемпіон України з бігу на 50 км. У нас є 8 членів збірної України (основний склад, кандидати та резерв). Вищезгаданий Роман Романенко ще сьогодні стоїть у резерві на потрапляння на Олімпійські ігри в марафоні. Враховуючи те, що останній закарпатський легкоатлет був на Олімпіаді ще у 80-х роках, то це велике досягнення.

– З якими проблемами найчастіше зіштовхуєтеся?

– Найбільша проблема – це відсутність належної інфраструктури. В області навіть немає хорошої бігової доріжки. Ішла розмова про те, що на ужгородському «Авангарді» будуть змінювати покриття, але це поки тільки на словах. У Хусті вже є проект повноцінного стадіону з доріжками, однак все впирається у фінансування.

– Порівняйте рівень легкої атлетики на Закарпатті з іншими областями?

– Якщо взяти командні результати, то ми на високі місця не зазіхаємо. Коли у Дніпровській області 380 тренерів, у Київській – 600, а а нас усього 18, то боротися надзвичайно важко. За індивідуальними показниками справи куди кращі. Проте ми намагаємося покращувати результати, і за останні п’ять років у нас підйом.

– Ви зауважили, що в області невелика кількість тренерів. Закарпатці беруть якістю, а не кількістю?

– Тренери дитячих вікових груп працюють більше на оздоровлення. А ось наставники старших спортсменів (три тренери ШВСМ) – на майстерність, але з трьома наставниками далеко не стрибнеш. У закарпатських вишах жодного тренера, який би працював зі студентами повноцінно й готував їх до всеукраїнських універсіад.

– Скільки загалом на Закарпатті займається дітей, а скільки дорослих?

– Спортсменів до 18 років є близько 500. Це не ігровий вид спорту, і на нього діти не так охоче йдуть. У квітні, травні, вересні та жовтні стадіони заповнені, а ось коли дощі або ж спека, кількість спортсменів значно менша. Що цілком зрозуміло. Адже батьки не хочуть відпускати своїх дітей на стадіон, де немає води та тепла. Нема інфраструктури – нема й дітей. Із-за таких несприятливих умов мало хто переходить у дорослий спорт.

– Чи є якесь фінансове заохочення спортсменів?

– На дорослому рівні незначне фінансування є, а ось на дитячому – ні. Усе робиться за кошти батьків. Нещодавно обласне управлінням молоді та спорту була закупило форму для збірників Закарпатської області.

– Розкажіть про найближчі плани федерації?

– Восени розпочинається новий сезон. За календарем у нас заплановано чимало змагань. Спочатку проведемо осінній чемпіонат області, де буде відбір серед юнаків та дівчат на чемпіонат України.

– Які якості, на вашу думку, повинен поєднувати у собі легкоатлет, аби досягти успіху?

– По-перше, необхідно мати бажання щось здобути, наприклад, виграти Олімпійські ігри, або ж чемпіонат світу. По-друге, любити те, чим займаєшся. По-третє, багато працювати. Навіть якщо у тебе є талант, але ти його не розвиваєш, то про високі результати можна й не думати. На кожен день, тиждень у спортсмена повинна бути ціль. Спочатку виграти чемпіонат міста, згодом області, поїхати на чемпіонат України, здобути прийнятний результат, а згодом і перемогти.

Розмовляв Олег МИКИТА