«Від пакувальника калош до лідера Першої ліги України». Цікава історія футболіста Артура Думанюка

Гравець «Агробізнеса» Артур Думанюк про свій шлях до футболу через роботу на заводі та найбільш пам’ятні матчі.

Уособленням загальнокомандного прогресу «Агробізнесу» можна вважати «хвилеріза» команди Артура Думанюка. Він – один із незамінних центрхавів клубу з Волочиська, стилеутворюючий гравець. Через те, що клуб перетворився на наших очах із новачка, який боровся за виживання в лізі, у цілком реального претендента на медалі, так і особисто цей півзахисник досяг великого індивідуального прогресу, значно додавши в комбінаційній грі. 23-річний Думанюк є одним зі справжніх лідерів команди, останні три сезони він – твердий гравець «основи». Цікаво, що третього травня Артур мав одружитися, але коронавірус усі плани порушив. Пресслужба ПФЛ зв’язалася з гравцем і дізналася багато цікавого про те, наскільки непростим може бути шлях звичайного хлопчака до одного з найважливіших гравців лідера Першої ліги.

Дитячий футбол

– Мій шлях розпочався із ДЮФК «Поділля», де моїми першими тренерами були Олександр Порицький та Аркадій Баталов, – згадує Артур Думанюк. – Вже потім мій батько захотів, щоб я прогресував та перейшов до більш іменитої команди, адже опинився у ФК «Львові». Але у Львові в мене не пішло і вже через рік перейшов до академії УФК «Дніпро», випускником якої й став.

Аматори

– Після закінчення академії в мене не було пропозицій, тому довелося повертатися додому. Був час, коли я грав на область за футбольний клуб «Борщів», а паралельно працював пакувальником на виробництві калош. А завдяки тому, що я також виступав на першість міста Хмельницького, мене знав нинішній головний тренер «Поділля» Віталій Костишин. І саме він мене порадив Андрієві Донцю, коли той був на чолі «Агробізнеса». Так я й потрапив до Волочиська, а згодом вже й повернувся до великого футболу.

Робота на заводі

– Я просто не перевантажував себе думками про професіональний футбол та й батько завжди мене налаштовував на роботу. Він підбадьорював та просив почекати, говорив, що результат ось-ось прийде. Але бувало й таке, що й отримував від нього, якщо десь поводився неправильно. Але той період життя уражав самолюбство, адже хотілося заробляти на життя саме футболом.

Я не скажу, що хотів всього й відразу, але виступати за якусь молодіжну команду був би не проти. Та все ж доводилося працювати навіть на виробництві, адже я вже був не маленьким і розумів, що якщо не футболом, то повинен вміти заробити руками. Я подивився як люди заробляють собі на життя і зрозумів, що не хочу жити так само. Тобто хочеться заробляти саме улюбленою справою, в моєму випадку – футболом. В цьому сенсі така робота загартувала.

Професіональний футбол

– Попри все, а професіональний футбол – це якісно новий рівень. Та й футболіст, граючи за професіональну команду, зовсім не так сприймає всю відповідальність. Мені здається, що на цьому рівні зовсім по-іншому почуваєшся. Я не скажу, що серед аматорів не було гарних команд, але ні в футзальній команді, де я грав, ні в аматорському «Роторі», за який також грали ті ж Костишин і Донець, не було такого азарту як серед професіоналів.

Гучний проєкт

– Фантастично, що людина створила в невеличкому містечку команду з амбіціями. Почесний президент нашого клубу та один із власників великого бізнесу Олег Собуцький всім серцем любить футбол, дуже щирий з людьми, він отримує справжню радість, коли допомагає оточенню.

Те, що ми цього сезону не виходитимемо до УПЛ, нічого не означає, я думаю, що в майбутньому все залежатиме лише від нашої гри. Я можу ствердно сказати, що зараз в «Агробізнесі» клуб йде на рівні з командою з усіх боків. Немає такого, щоб команда була на голову вищою від клубу – з його інфраструктурою, клубною структурою і так далі. У Волочиську всі працівники недарма отримують свою зарплатню, тому можу сказати, що всі працюють на високому рівні. Зараз у нас відреставрували ще одне тренувальне поле, що зайвий раз показує амбіції нашого почесного президента. Та й взагалі всі, хто був причасним до створення цього проєкту, великі молодці. Я впевнений, що «Агробізнес» ще про себе заявить!

Вболівальники

– Якщо сказати чесно, то великої популярності я не відчуваю. Єдине, ми з хлопцями, які від початку в «Агробізнесі», спілкуємося зі старожилами, які постійно ходять на матчі. Адже ті дідусі з нами ще з часів аматорського чемпіонату, тому вже добре з ними знаємося. А взагалі у Волочиську вболівальники постійно приходять на футбол, ми по-справжньому відчуваємо їх підтримку. Вони надихають нас на нові звершення і кожну перемогу ми присвячуємо їм.

Цікаві суперники

– Зрозуміло, що Перша Ліга зараз на хорошому рівні, тут я не відкрию чогось нового. Дуже класно, що аж вісім команд претендують на УПЛ! Я думаю, що про Першу лігу подекуди частіше говорять, ніж про УПЛ. Мені було приємно грати в Києві проти Оболоні Бровар, навіть попри те, що ми програли. Бо в матчі була реально присутня інтрига, а все через те, що переможець гри став зимовим чемпіоном. Відповідно, всі хотіли перемогти, на жаль, тоді нам це не вдалося. Також відзначив би гру проти «Минаю», яку ми теж програли. Проти них цікаво грати, «Минай» – хороша команда.

Цитата

Андрій Донець, віце-президент ФК «Агробізнес:

– Артур – якісний футболіст і гарна людина. Він вийшов із футзальної команди, тому спочатку він не дуже походив на футболіста, був “сирим” і не готовим. Привабив спортивною злістю, бажанням вчитися і очима, які горіли футболом. Шляхом його настирливості зрозумів, що щось має з нього бути. Думанюк пройшов усі щаблі футболу, розуміється в ньому достеменно, але ще багато чому доведеться вчитися. Багато чого хлопцю дав і виступ за студентську збірну з братами Когутами і Дмитром Юхимовичем. Це важливий міжнародний досвід. Вважаю, що його історія може бути прикладом для тих, хто готовий спробувати себе у великому футболі.

Євген Біленький, спеціально для ПФЛ