Закарпатець Анатолій Нурієв: «У «Зорі» на мене подивилися як на дурника. Бо приїхав в УПЛ з чемпіонату області»

Героєм рубрики «Вони доторкнулися слави» став гравець «Минаю» Анатолій Нурієв, який свого часу виступав в УПЛ за кам’янську «Сталь».

Чемпіонат області

– Можна сказати, що вже по-справжньому моя кар’єра розпочалась в «Говерлі» U-19, – говорить 23-річний півзахисник. – А паралельно я грав на чемпіонат області за ФК «Мукачево», а за деякий час виступав за колектив «Середнє». За великим рахунком, я й дорослий футбол відчув саме на першості області, бо доводилося проти дядьків грати.

Іронічна посмішка

– Щодо професіональної кар’єри, то перед моїм переходом до каменської «Сталі» були перегляди у «Вересі» та «Зорі». І якщо з рівненчанами ми не зійшлись за умовами контракту, то ситуація з «Зорею» мене відверто вразила. Як тільки дізналися, що я приїхав з команди, яка виступала на область, на мене подивились як на дурника. Ще на початку перегляду мене підкликав до себе один з помічників Вернидуба та запитав, де я грав, бо він ніде не міг знайти статистики. Ну я й відповів, що грав на область та став найкращим бомбардиром, він мені у відповідь іронічно посміхнувся. Після цього я вже в принципі все зрозумів, а вже за декілька днів мене відправили додому, мовляв не відповідаю фізично. Я в жодному випадку ні на кого не ображаюсь, просто могли б відверто сказати, що навіть не розглядали мою кандидатуру.

Дебют в УПЛ

– У першу команду «Сталі» я потрапив не відразу, адже спочатку тренувався з дублем. А вже потім приєднався до основи в Туреччині. Чесно, спочатку було дуже важко і я буквально в перший же день зрозумів, що я просто «труп» – був найслабшим за всіма показниками. Ми просто були з різних футбольних світів і цим усе сказано.

Та й в мене були не найкращі часи, адже не було достатньо впевненості в собі. Пощастило ще й з тим, що в першій же своїй грі проти «Олександрії», вийшовши на заміну, віддав гольовий пас та брав участь в другому голі. В підсумку ми перемогли 2:0. Щоправда, далі я вийшов на заміну за рахунку 0:1 не на нашу користь, ми програли і після цього я навіть на заміну виходив рідше. В принципі, як такої практики, я не отримав. Хоча бачив по собі, що прогресую.

Якщо на початку був «трупом» – без питань, я це сам визнаю, то вже посеред сезону виглядав непогано. Але, чесно кажучи, от зараз передивляюсь відео з перших ігор, так я там взагалі навіть на футболіста не був схожим (сміється). Реально, футболка на мені наче маленька та й сам доволі товстий.

Молодість «Сталі»

– У нас був непоганий колектив, але всі були молодими. Я думаю нам просто не вистачило міці, бо ми ж ще й хотіли в футбол грати. А в Україні ж як, у нас команди з другої шістки, якщо забивають, то вже окопи виривають – на 1:0 зіграти. А нам просто не вистачило атлетизму, щоб переломлювати такі зустрічі. Але в цілому всі хлопці були дуже перспективними і я не думав, що «Сталь» фінішує останньою. Я впевнений, було б у нас в складі ще декілька умовних Ігорів Ощипків і все було б по-іншому (сміється).

Варіанти продовження кар’єри

– Після останнього туру нас всіх розпустили по домівкам і особливо ніхто ніяких гарантій з приводу майбутнього не давав. Потім всім подзвонили та сказали розірвати контракти. В мене була пропозиція від «Минаю» та Азербайджану. Тамтешній «Сумгаїт» хотів мене бачити в своїх рядах. Але я так подумав, що туди вже треба їхати на заході кар’єри, коли вже хочеш заробити. А я все ж хотів грати в футбол та розвиватись. І як показав час, я недарма обрав варіант з «Минаєм».

Рівень «Минаю»

– Я перед переходом до «Минаю» знав майже всіх хлопців з команди, бо перетинався з ними ще на чемпіонаті області. Та й до переходу я поспілкувався з віце-президентом клубу і відразу зрозумів масштаби амбіцій керівників. Та й до того ж я повернувся додому і зміг розпочати з чистого аркуша. «Минай» – уже головна команда Закарпаття, бо ФК «Ужгород» як не крути, а вже за статусом нижчий.

Рівень Першої ліги

– У Першій лізі зараз грати дуже приємно! Рівень команд справді приємно дивує. Я б навіть порівняв сьогоднішніх лідерів Першої ліги з командами другої шістки УПЛ часів «Сталі». Я от на собі відчуваю, що команди Першої ліги нічим не поступаються аутсайдерам УПЛ. Азарту ще й додає висока щільність команд в таблиці, як на мене, це набагато цікавіше, ніж бути недосяжним ні для кого лідером.

Медійні люди

– Такі люди як Міша Кополовець зробили ім’я «Минаю»! Без нього, Кобіна, Ощипка, Ткачука не було б того «Минаю», який зараз всі знають. Навіть з медійної точки зору присутність цих людей в команді суттєво додала у впізнаваності. Тобто, якби грали просто хлопці з області та нікому не відомі футболісти, то про нас так би часто не говорили, я впевнений.

Євген Біленький, спеціально для ПФЛ