Сергій Семенюк: «Успішними стають ті, хто не згубив свій талант лінню»

Герой нашого матеріалу – колишній боксер, професійний кікбоксер, а нині тренер та суддя національної категорії з боксу Сергій Семенюк.

Родом 49-річний Сергій Семенюк з Києва. Саме там і розпочалася його спортивна кар’єра. «У дитинстві я був доволі маленьким. У 12 років важив усього 30 кг. Я прагнув трохи набрати ваги і змужніти, тому вирішив піти на бокс», – згадує той період Сергій. Він займався в місцевому СКА під керівництвом Олега Тепцова, майстра спорту міжнародного класу СРСР, члена збірної Радянського Союзу з боксу. Сергій тренувався в одному залі з багатьма відомими українськими боксерами, зокрема з Віталієм Кличком, Тарасом Біденком та Володимиром Матківським. «Коли я пішов на перші змагання, мені не вистачило ваги навіть для мінімальної категорії. Мене ледь-ледь допустили до турніру, і я в підсумку його виграв. Тренер бачив у мені потенціал, і згодом я зумів двічі виграти чемпіонат Києва та увійти до збірної міста», – каже Семенюк.

У 1989 році він познайомився з Андрієм Чистовим, котрий був одним із засновників кікбоксингу в Радянському Союзі. Саме в Києві, де тоді проживав наш герой, відкрили перший кікбоксерський клуб. «Мене запросили займатися кікбоксингом, і я з радістю погодився, оскільки бокс тоді переживав певний спад, а от кікбоксинг, навпаки, набував популярності й багато спортсменів змінювали свій профіль. Я без вагань прийняв новий виклик і почав удосконалюватися».

Як виявилося згодом, Сергій не прогадав. Саме в кікбоксингу він досяг найбільших висот. «Я виграв п’ять всесоюзних турнірів, тріумфував на трьох міжнародних, двічі ставав чемпіоном України та тричі брав «золото» на чемпіонаті Києва. Був також чемпіоном СРСР і віцечемпіоном серед професіоналів. До слова, став першим чемпіоном Радянського Союзу з кікбоксингу й увійшов до енциклопедії боксу СРСР. Зазначу, що ці престижні змагання відбувалися в Ужгороді й за іронією долі через 20 років я переїхав сюди на постійне місце проживання», – згадує Сергій.

Навіть після завершення кар’єри спортсмена любов до єдиноборств у нього не зникла. «Мені дуже подобається спорт і бокс зокрема. Завжди хотілося повернутися, однак уже в новому амплуа, і я прийняв рішення піти навчатися в Ужгородський національний університет на факультет фізичного виховання і спорту. Після його закінчення, у 2015 році, розпочав тренерську діяльність.

Наразі працюю з дітками в ФСТ «Колос» на базі Оноківської ЗОШ. Паралельно займаюся суддівською справою. У квітні 2017 року на Закарпаття був запрошений тризірковий суддя міжнародної категорії АІВА Микола Каракулов. Він провів навчання, ми склали іспити і в підсумку отримали звання суддів національної категорії. Тепер обслуговую обласні змагання», – розповідає герой матеріалу.

Беручи до уваги чималий досвід і те, що Сергій спробував себе як у ролі спортсмена, так і тренера та судді, ми вирішили запитати в нього про те, якими якостями повинен володіти боксер, аби досягти успіху. На що він відповів: «У першу чергу треба бути наполегливим і, незважаючи ні на які фактори, іти до своєї мети. Важлива також самодисципліна, оскільки хороший результат досягається стабільною кропіткою роботою. Є багато дітей, які з часом згасають. Після певних звитяг юні спортсмени відчувають самовпевненість і починають недопрацьовувати, недотреновуватися й поступово здають позиції. А дитина, яка стабільно займається, навіть не маючи великого таланту від природи, через певний час безповоротно його обходить. Саме через це багато талановитих спортсменів руйнують власну кар’єру. Я вважаю, що успішними стають ті, хто не згубив свій талант лінню».

Ми, у свою чергу, бажаємо Сергію, щоб його юні вихованці не згубили свій талант, а постійно працювали над собою і в майбутньому досягли не менших висот, ніж він сам.

Олег МИКИТА