В Ужгороді відбулася завершальна конференція українсько-словацького проекту «Велосипеди без кордонів»

Проект тривав упродовж двох років на території Закарпатської області України та Кошицького і Прешовського регіонів Словаччини за підтримки Норвезького Фінансового Механізму та уряду Словаччини.

Упродовж двох днів обговорювалися реальні кроки, які спільно здійснили словацькі та українські партнери у напрямку розвитку велосипедної справи. Це, зокрема, проектування проходження велошляхів на території Кошицького регіону, у тому числі розробка схем далекобіжних веломагістралей регіону та навколишніх районів; розробка концепції мережі далекобіжних велосипедних шляхів на території Закарпатської області, узгоджених з сусідніми країнами і областями України; (визначення відтинків велошляху ЄвроВело11 та Земплінської веломагістралі на території Кошицького та Прешовського регіонів Словаччини та розробка технічної документації для їх облаштування; обмін досвідом та знаннями фахівців та активістів, пов‘язаних з велорухом та велосипедною інфраструктурою та багато іншого.

Леся Лойко, голова ГО «ФОРЗА» – партнер проекту з українського боку розповіла, що проект був спрямований на те, щоб покращити співпрацю та координацію дій між Закарпаттям, Прешовським та Кошицьким краєм у плануванні та облаштуванні маршрутів для велосипедистів на довгі відстані. «Ми їх назвали далекобіжні маршрути і ці маршрути фактично не тільки для велотуристів, але й для мешканців, які можуть ними користуватися, – прокоментувала Леся Лойок. – На Закарпатті йдеться поки про концепцію таких веломаршрутів. Нам важливо визначити ці головні магістралі, які будуть йти із сходу на захід, із півночі на південь. Узгодити це все з головами сільських рад і подати на затвердження до Закарпатської облдержадміністрації. Щоб далі ця концепція лягла в основу того, як облаштовувати інфраструктуру і шукати кошти». Наразі концепція розроблена і проходить узгодження із зацікавленими сторонами. За словами Лесі Лойко, щоб визначити головні магістралі для розробки концепції, робота група звернулася до ОДА і отримали початкову інформацію. «По-перше, велошляхи повинні проходити по привабливих місцях, мають бути безпечними, – каже Леся Лойко.- Велосипедних маркованих шляхів у нас нема. Є невеликий відрізок біля угорського кордону».

Іншим результатом української сторони є розроблені рекомендації щодо велосипедних знаків, стандартів для яких у більш ширшому використанні немає. Так само підготовано путівник велошляхів, який буде корисний туристам.

Андріана Шебешова, начальник управління туризму Кощицького самоврядного краю (КСК) детальніше розповіла про роботу словацьких партнерів, які займалися підготовкою документації з облаштування велотраси міжнародного значення. З одного боку вона виходить до Токайського регіону, з іншого- доходить до Малих Селменців на кордоні з Україною. Словаки промаркували велотрасу аж до кордону. «Офіційно жоден словацько-український перехід на кордоні не є офіційним переходом для велосипедистів. Якщо велосипедисти приїжджають до Малих Селменців чи Ублі, то мають брати велосипед із собою і йти пішки. Це не дуже добрий фактор для розвитку туризму. Необхідно це вирішувати», – каже Андріана Шебешова.

На конференції виступали з доповідями чимало цікавих експертів. Зокрема, представники регіональної туристичної організації «Північний Схід Словаччини», Асоціації велосипедистів Києва, ужгородські велоорганізації та велофахівці.

На другий день конференції учасники сіли на велосипеди і поїхали на практиці досліджувати готовність інфраструктури Закарпаття приймати велотуристів. Словацько-український заїд відбувся до Невицького замку.

У реалізації проекту були задіяні 7 організацій з України та Словаччини: Кошицький самоврядний край, Об‘єднання сіл Верхньої Ториси, Місто Велькі Шаріш, Регіональна туристична організація Північний схід Словаччини та Регіональне об‘єднання сіл Горнад, Агентство сприяння сталому розвитку Карпатського регіону ФОРЗА та Асоціація велосипедистів Києва. Проект реалізується за підтримки Норвезького Фінансового Механізму.