Умовам, у яких зростає сучасна шахова молодь нашого краю, представникам старшого покоління залишається тільки позаздрити і, звичайно ж, порадіти.
До послуг юних талантів затишні приміщення клубів та гуртків, кваліфіковані тренери, сучасні комп’ютери, потужні шахові програми, електронні годинники тощо. Сприятливі умови для підростаючого покоління, до прикладу, створені в Мукачеві, Ужгороді, Берегові, Виноградові, Рахові, тому саме вихованці цих міст та районів задають тон у дитячих обласних змаганнях. На жаль, дітлахам з інших районів, особливо гірських, у цьому плані не пощастило. Адже там, де відсутні шахові ентузіасти, значних результатів (як у дитячих, так і в дорослих шахах) чекати не варто. Протягом року наші діти беруть участь у таких масових і популярних турнірах, як «Різдвяне Мукачево», Кубок Падіюну, Меморіал Тиграна Петросяна, «Мукачівське літо», «Біла тура», чемпіонатах області в різних вікових категоріях та інших змаганнях.
Найперспективніші юні гравці часто їдуть за межі Закарпаття для участі в престижних всеукраїнських і навіть закордонних змаганнях. Такі наші юні земляки, як мукачівці Олександр Решетар, Валадіс Пеппас, Вадим Петровський, свалявець Ярослав Щербак, уже мають серйозні здобутки на українській арені, призові місця в чемпіонатах України в різних вікових категоріях. А Ярослав Щербак узагалі відзначився, отримавши позаминулого року звання кращого юного шахіста України.
Зайвим підтвердженням сказаному є виступ двох представників Закарпаття на престижному всеукраїнському фестивалі школярів «Київська весна на Оболоні», який нещодавно завершився в столиці нашої держави за участю 300 юних спортсменів з усіх куточків країни. Змагання проходили в трьох вікових категоріях У двох із них змагалися юні закарпатці.
Тож можна напевно сказати, що щільна когорта юних шахових мушкетерів Закарпаття відтепер поповнилася ще одним сміливим та амбітним бійцем. Утім співати дифірамби не варто. Здібними й перспективними вважаються десятки, а от справжніми майстрами стають з них лише одиниці. Кожен має пройти до шахової вершини свій шлях, не зупиняючись і не звертаючи вбік з обраного напрямку. Багато що залежить від тренерів, батьків, а в першу чергу – від самої дитини. Тож поживемо – побачимо…
Аркадій ВОРОВИЧ