«Uzhgorod Bicycle Culture»: на біциглях по світу

Якщо ви любите кататися на велосипеді, мрієте подорожувати незвіданими стежками, знайти нових друзів та отримати новий досвід «покатушок», то вам у спільноту «Uzhgorod Bicycle Culture».

«Карпатський об’єктив» вирішив розповісти про мандри на біциглях закарпатців, яких об’єднує шалена любов до велоспорту та подорожей. За рік існування спільнота поціновувачів активного способу життя, яка популяризує велотуризм в Україні та поза її межами, об’їздила безліч гір і полонин, міст та сіл, і навіть навідалася до наших найближчих сусідів за кордон. А тепер ще довгоочікуваний безвіз відкрив нові горизонти для подорожей велосипедами.

«Uzhgorod Bicycle Culture» утворилася 1 липня 2016 року, – розповідає засновник спільноти, ужгородець Євген Андріканич. – Я катався сам і шукав собі однодумців. Відтак зареєстрував сторінку у «Фейсбуці», і так ми знайшли один одного. Назва «Uzhgorod Bicycle Culture» саме така, тому що ми не хочемо розглядати цю спільноту тільки як клуб за інтересами: «зустрілися-покаталися-розійшлися», а насамперед маємо на меті розвивати та популяризувати велосипедний спорт у місті й області, адже він доступний і корисний для здоров’я».

Разом із «Uzhgorod Bicycle Culture» подорожувати може кожен. Головне – мати велосипед і бажання мандрувати. Як правило, це люди близько 30 років, які цілими днями зайняті на роботі, тож на вихідні мріють активно і цікаво провести час. Подекуди це навіть цілі сім’ї.

Беззаперечно, великим плюсом є й те, що ми живемо на Закарпатті. Тож, аби побачити неймовірні краєвиди і насолодитися природою, далеко їхати не треба. Безліч любителів велосипедного спорту з усієї України приїжджають на Закарпаття, щоб просто покататися нашими горам. Тож гріх не скористатися таким щастям, яке в нас просто під носом.

«90% поїздок ми проводимо в горах, – розповідає Женя. – У місті взагалі не катаємося, оскільки воно зовсім до цього не пристосоване. Тут ми проводимо тільки тренувальні «покатушки», так званий «After work». Тобто це така вигадана нами штука, коли ми звільняємося від роботи (після 18.30 вечора), збираємось і катаємось десь тут, по Шахті, Оноківському лісу чи щось у цьому роді. Тобто, якщо людина хоче вирушити з нами в якусь серйозну поїздку, то, щоб перевірити свої сили, вона бере участь у цих вечірніх заїздах і розуміє сама, може їхати чи ні. Ми ж, у свою чергу, дивимося, даємо поради і приймаємо рішення».

Щодо поїздок спільноти, то вони були абсолютно різними. Нещодавно велолюбителі повернулися із міні-мандрівки кількома містами України: Львів – Хмельницький – Кам’янець-Подільський – Чернівці. Загалом проїхали близько 200 км велосипедом. Частину шляху долали автівкою, поїздом і, зокрема, велосипедом. Поїздка була закритою, тільки для постійних та добре знайомих учасників спільноти. Адже дорога дальня й організатори несуть відповідальність за мандрівників.

Складав маршрут досвідчений велосипедист Олексій Мусієнко, який також є учасником спільноти.

«Велосипед я придбав давно. Мені було дуже зручно добиратися на ньому до роботи. Коли я спробував проводити вікенди на велосипеді за містом, то мені це неймовірно сподобалося, – розповідає Олексій. – Поступово таке захоплення переросло у хобі. Відтак Закарпаття мені стало мало і захотілося поїхати кудись далі. Тож минулого року я поїхав з товаришем в Одесу. Туди ми їхали поїздом, а звідти – на велосипедах. Частково це був маршрут Львів – Хмельницький – Кам’янець-Подільський. У цьому році я запропонував поїхати цим вже опробуваним маршрутом спільноті «Uzhgorod Bicycle Culture».

За словами учасників поїздки, радує те, що хоча б в інших містах велоінфраструктура непогана. А ще неймовірно здивувала природа, яка відрізняється від Закарпаття: жовті поля на фоні блакитного неба, колоритні села, привітні люди.

У нашій області учасники велоспільноти проїздили безліч стандартних і не зовсім маршрутів. Були на полонинах Боржава, Руна, Анталовецькій Поляні, у Кам’яницькій Гуті, їздили до Невицького замку.

«Це такі домашні мандрівки, які ми можемо здійснювати по кілька разів за сезон. Утім від того вони не перестають бути цікавими й гарними в плані панорам, оглядових майданчиків, чудових фотокадрів, динамічних спусків, – ділиться Женя. – Особисто мені дуже подобається Боржава. Піднімаємося ми на підйомнику, проїжджаємо хребтом і спускаємося в населений пункт Вовче. Цікавий був маршрут до бункера Лінії Арпада через Верецький перевал. У ці вихідні відбудеться моя дебютна поїздка на гору Пікуй. Кажуть, звідти краєвиди ще кращі… Побачимо. Новачкам до такої подорожі потрібно багато готуватися фізично на наших «After work», тож поїздка буде закритою».

Якщо ж мандрівка відкрита, то учасників зазвичай близько 40. Поїздки є безкоштовними, кожен охочий може приєднатися й активно провести свій вікенд. Єдиний, хто може внести корективу в заплановану поїздку, – це погода. Учасники кажуть, що початківцям завжди допоможуть, проведуть інструктаж та дадуть конкретні настанови. Цінова політика велосипеда значення не має. Єдине – він повинен бути гірським.

Ще один цікавий нюанс – організатори вже планують із введенням у дію безвізу закордонні поїздки, виходячи зі зручного розташування нашої області. Однак для початку хочуть скласти маршрут і випробувати його на власній шкірі. Варто зазначити, що учасники велоспільноти за запрошенням ГО «Форза» вже подорожували Словаччиною в рамках програми «Велосипеди без кордонів». Відтак мали можливість оглянути існуючу велоінфраструктуру в містах Пряшів, Кошице та прилеглих районах.

«Безвіз дійсно суттєво розширює наші можливості для подорожей по Європі. Бо одна справа коли одна людина має візу і хоче поїхати за кордон, а зовсім інша коли таку можливість мають усі. Тобто сама процедура перетину кордону для нас суттєво спрощується. Але тут варто наголосити, що ми навіть на 40% у наших подорожах не розкрили потенціал своєї області, я вже не кажу України. Тобто і у нас є де покататися. Насправді до нас люди їдуть з сусідніх країн – Чехії, Словаччини. Адже у нас є на що подивитися, не зважаючи навіть на відсутність належної велоінфраструктури. Але тим не менш наші Карпати завжди будуть вабити туристів», – розповідає Олексій.

Звісно, під час поїздок буває всяке: курйозні миті, падіння, зазначають учасники спільноти. Але, як то кажуть, без падінь не буває злетів, тож до всього потрібно ставитися трошки легше і з гумором. Якщо бути уважним, не втрачати концентрацію, то отримаєте масу задоволення від мандрівок!

Христина БІКЛЯН