Іван Кормош: «Сьогодні саме той день, коли можемо вигукнути «Іршавська Бужора чемпіон!»

Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з новоспеченим чемпіоном юнацької Вищої ліги Закарпаття Іваном Кормошем.

Інтернет видання «Lobda.at.ua» продовжує перебувати у вирі футбольних подій нашого краю й спілкуватись із людьми, які змінюють нашу реальність на позитиві. Одним із таких помітних постатей цьогорічного футбольного сезону став уродженець невеликого села Вільхівка, що на Іршавщині, Іван Кормош. Репортери нашого сайту змогли поспілкуватись із молодою футбольною зіркою Центрального Закарпаття, коли пройшло зовсім небагато часу від здобуття ним та його партнерами з «Бужори» золотих нагород елітного юнацького чемпіонату Закарпаття.

– Доброго вечора Іване. Сьогоднішній матч був досить складним для твоєї команди. За рахунок чого тобі та партнерам вдалось досягти потрібного результату?

– Вітаю пане репортере. Так цей вечір по спражньому добрий для нас. Думаю не стане відкриттям, що ми всі були дуже сильно налаштовані, після того, як наш головний конкурент «Севлюш» здобув потрібний для нього результат у Поляні. Ми розуміли, що якщо досягнемо рахунку, який нас влаштовує, то увійдемо в історію як нашого району, так всієї Закрпатської області.

– Що сталось при рахунку 2:0 і яка причина того, що ви пропустили далі три голи поспіль?

– Дуже складно збагнути, що тоді сталось. Дуже швидко отримали перший і вже це для нас було трохи повчальним. У перерві тренери нас налаштовували на боротьбу, та два такі швидкі голи в наші ворота дуже вплинули на наш психологічний стан і стали справжнім шоком.

– Один із твоїх штрафних ударів за рахунку 2:3 був не менш ефектним, ніж другий гол лідера «Севлюша» Ороса. Там тобі не пощастило, бо влучив у хрестовину. Хто навчив тебе так пробивати стандарти?

– Мої тренери часто казали мені, що не всім даний такий поставлений удар, яким володію я. Тому мені часто довіряють пробивати такі стандарти, бо знають, що я не підведу. Звичайно на тренуваннях відточую цей свій козир, щоб приносити користь команді, за яку виступаю.

– Незважаючи на зовсім юний вік, цей сезон не перший у твоїй футбольній кар’єрі, чи не так? Скільки років займаєшся цим видом спорту й де починав свій шлях у футболі?

– Регулярно займаюсь футболом уже шостий рік. Я пройшов школу Академії футбольного клубу «Карпати» в Львові п’ять років. За цей клуб виступав у всеукраїнських змаганнях. Після того, як закінчив навчання, повернувся в рідну Іршаву.

– Ти можеш порівнювати тренування в Львові, де виступав на дитячо-юнацькому рівні, та в Іршаві, де добре граєш навіть у дорослій команді. Що там краще, а що тут у тренувальному процесі?

– Звичайно тут подобається, що недалеко від дому, тому можу регулярно бачити близьких та друзів. Звичайно в місті Лева рівень тренувань сильніший, професійніший та інтенсивніший. Звичайно, щоб підтримувати форму я намагаюсь тут тренуватись більше, щоб тримати в тонусі свій фізичний та моральний стан.

– У цьому році ти грав більше за дорослий склад, та доводилось вистапати й разом із своїми однолітками за юнацьку «Бужору». Як складалась для цих команд турнірна дистанція?

– На початку сезону перед нами ставилось завдання посісти місце в першій п’ятірці. Так склалось, що стали шостими, однак при тих матчах, які ми проводили й тому, як вони для нас складались, то ми задоволені, що досягли тієї позиції, на якій опинились у підсумку.

– Які матчі для дорослої «Бужори» були найскладнішими для вас, а котрі з поєдинків склались для вас позитивно?

– Добре склався для нас домашній матч із тоді ще діючим чемпіоном «Ужгородом», коли змогли вирвати перемогу – 2:1. Вдало зіграли наші два дербі проти «Боржави», де здобули максимум можливого. А щодо складних матчів, то перш за все пригадуються матчі проти «Миная», «Севлюша» та «Середнього», у яких рівень підготовки до матчів набагато професійніший, тренуватись починають набагато раніше на старті сезону й готуються інтенсивніше, ніж у нас, та й підбір виконавців там робиться часто з найкращих гравців із різних районів. А ми маємо тих, які готові захищати кольори «Бужори» і з ними робимо все можливе, щоб покращити позиції іршавського дорослого футболу на обласному рівні й думаю в порівнянні з минулими роками є позитив.

– Ти завжди грав на атаку своєї команди? Чи є у тебе найпам’ятніші голи, які забивав у цьому році або в минулих сезонах?

– Ні, звичайно були різні позиції за ті роки що граю, можливо окрім центрфорварда та воротаря. Можу зіграти в захисті, опорного півзахисника та й у півзахисті не буду зайвим, тому тренери можуть розраховувати на мене на різних місцях на футбольному полі. Хтось може назвати це універсальний гравець. Що стосується голів, то їх було чимало. Виокремлювати досить важко. Ну, наприклад, у цьому сезоні мені та думаю й іршавським фанам найбільше запамяталась гра з «Ужгородом», коли, я ударом зі штрафного забив дуже потрібний гол при рахунку – 1:1, що принесло перемогу нашій команді.

– Як оцінюєш виступ юнацького складу «Бужори», за який провів також кілька поєдинків з прямими конкурентами?

– Навіть коли не граю за них, то завжди слідкую за матчами, всіх партнерів давно знаю, з усіма грав і мені відомі здібності кожного з них, тому думаю, що в цьому році вони заслуговують на це звання, яке взяли сьогодні. Три роки перед цим вони боролись за призові місця, тому знають усіх своїх головних суперників у обличчя, довго вони до цього йшли й рано чи пізно мали стати тріумфаторами. Сьогодні саме той день, коли можемо вигукнути «Бужора чемпіон!».

– Вітаю тебе та партнерів з цим званням, дякую за змістовні відповіді й бажаю, щоб це був перший із багатьох трофеїв, завойованих тобою та партнерами на різних рівнях.

– Дякую. Будемо старатись приносити радість своїм фанам і надалі.