Дарія Новікова: «Немає сенсу вирушати якимось шляхом, якщо не збираєшся пройти його до переможного кінця»

Дарія Новікова нещодавно здобула титул чемпіонки України зі стрибків у довжину. Саме завдяки наполегливості та постійній роботі над собою дівчина виборола всеукраїнське «золото».

Про свої досягнення, секрети успіху, джерела мотивації Дарія розповіла «Карпатському об’єктиву».

– Як ти почала займатися легкою атлетикою?

– Спочатку цей вид спорту мене зовсім не приваблював, тож я пішла на художню гімнастику. Коли вона перестала подобатися, усе ж вирішила спробувати себе в легкоатлетичному спорті. Цьому перш за все посприяли батьки. Моя мама – тренер з легкої атлетики. Саме вона розгледіла в мені хист до цього виду спорту й, зокрема, до стрибків у довжину. Уже перші мої спроби як легкоатлетки увінчались успіхом, адже з самого початку я показувала досить високі результати у своїй віковій категорії.

– Як часто тренуєшся?

– Мінімум п’ять разів на тиждень. Проте під час підготовки до змагань чи сезону загалом тижнева кількість тренувань сягає й восьми, оскільки займаюся двічі на день. Крім того, відвідую басейн, аби трохи розвантажити спину.

– Розкажи про свої досягнення. Яке з них для тебе є найважливішим?

– Якщо говорити про здобутки на обласному рівні, то їх чимало. Завжди або посідала призові місця, або навіть ставала переможницею. З 14 років брала участь у чемпіонаті України. Проте на п’єдестал удалося потрапити тільки цієї зими, а на останньому юніорському чемпіонаті України зуміла вибороти перемогу. Крім того, п’ять років поспіль брала участь у змаганнях у Білорусі, на яких двічі займала призові місця.

– Отже, останній і найбільший твій здобуток – чемпіонство на Всеукраїнських змаганнях серед юніорів. Поділися враженнями від переможного старту. Узагалі сподівалася на такий успіх?

– Звісно, емоції позитивні, проте не можу сказати, що задоволена цією перемогою на 100%. Річ у тім, що я завжди свідомо оцінюю свої можливості й була готова виконувати норматив на чемпіонат світу серед юніорів, який цьогоріч пройде в Польщі, але не вдалося. Я звикла досягати поставлених цілей. А коли досягаєш мети наполовину – це вже не те. Просто перемога мене не задовольнила, відповідно не отримала й максимального задоволення від неї.

– Думаю на досягнутому зупинятися не збираєшся. У яких стартах плануєш узяти участь?

– Наразі маю місяць відпочинку. Ближче до закінчення відновлювального періоду з тренером будемо вирішувати, як починати сезон і в яких змаганнях брати участь. Можливо, виступлю на обласних стартах, узимку планую позмагатися в «Новорічному дні стрибуна» у Львові.

– Маєш намір пов’язати своє життя з цим видом спорту чи в майбутньому це буде лише захопленням?

– Наразі про це важко говорити, адже не знаю на 100%, як усе складеться. Тепер я студентка Львівського державного університету фізичної культури, у майбутньому планую стати тренером. Тож, так чи інакше, моє життя все одно буде пов’язане з атлетикою. А чи продовжу свої виступи через кілька років, покаже час.

– Що мотивує тебе до підкорення нових спортивних вершин?

– Передусім власні перемоги й поразки: перемоги змушують рухатися далі, адже завжди хочеться досягти чогось більшого, а от поразки насправді вчать куди більше, ніж перемоги, бо ти повинен проаналізувати причини своєї невдачі, а потім зібрати сили докупи й удосконалювати себе, невтомно працювати над собою.

– Поділилися з нашими читачами власним секретом успіху.

– На мій погляд, аби досягти успіху, потрібно бути наполегливим та дисциплінованим. Слід знаходити в собі сили, щоб іти до кінця, і вірити в себе навіть тоді, коли не вірить ніхто.

– У чому полягає твоя спортивна мрія?

– Певно, як і кожен спортсмен, хочу потрапити до складу збірної України і взяти участь в Олімпійських іграх. Для мене це вершина майстерності.

Розмовляла Ірина ФРІДМАНСЬКА